пʼятницю, 18 листопада 2011 р.

My Sister Spectre - Retro Spectual (2009)

Коли два роки тому придбав цей альбом, я погано собі уявляв, що грають My Sister Spectre. Послухав для проби одну пісню вконтакті - купив у Юри разом із цілою пачкою інших дисків. Того ж дня вирішив зацінити - що ж саме я купив, і виявив, що Retro Spectual - це дуже сильна робота. Зіграна не дуже вміло, але настільки оригінально і з відчуттям міри, що це перекриває всі мінуси. При цьому в моїй голові крутилося дві думки: "Як же все-таки класно, що хтось видає місцеві групи, і є можливість їх послухати!", та "Бляха, а хлопці грають зовсім не по-совковому.", що насправді є непоганим компліментом. Тож не роздумуючи, я пустив диск по другому колу, а вже наступного дня ходив і наспівував приспіви.
Які ж є очевидні плюси у пісень? Хітовість рифів, бруд у записі, хороший вокал. Недостатньо, аби зацікавити? А якщо сказати, що це звучить, як найкращий ґранж п'ятнадцятирічної давнини?

Щодо самого диску, то це CD-R, помальований жовтогарячим маркером + вкладка з текстами + сухий кленовий листок у саморобному паперовому конверті. Якість друку - така собі (страшне, як не люблю пікселізовані зображення), але якщо дивитися здалеку - то навіть нічо так. Але, не зважаючи ні на що, я дуже радий мати цей альбом - він класний.


П.С. тим часом, у групи вийшов новий матеріал, який сильно відрізняється за стилем. Знайти можна на їх групі вконтакті.

понеділок, 14 листопада 2011 р.

Concrete Tree №1 (екстрений запис, мало пов'язаний із музикою)

Новина дня: вийшов перший номер некомерційного журналу про мистецтво Бетонне дерево. Це велика перемога Маші Чорної - саме вона все це збирала, редагувала, і навіть створила (намалювала/написала) частину матеріалу. Вона - справді молодчина, без жодних жартів.


От, як описано це чудо редколегією:
Снаружи: формат А4, 88 страниц, цветная обложка,
а внутри:


рассказы
комиксы
авторские колонки
современная поэзия: 4 аутсайдера из Тулы, Киева и Москвы
Французский стрит-арт десант. Лео и Пипо.
Карта секонд-хэндов Тулы
Записки юного ветврача
Интервью: Художник Барандаш, Дима Трс (зин Boredom), Сережа Туанола (зин Just Like Cariboo и др. о Самаре, будущем зинов, кредитах, поцелях и мн. др.), группы: VIOLENCE FOR HURLEY (из цикла "пока зин делали, группа распалась"), HOSPISE (из цикла "пока зин делали, группа почти распалась"), TO THE NOКЕР (австралийское эмо), I CREATE (скримо, Вудсток, США), Я СЛЕВА СВЕРХУ - неожиданное интервью
материал об украинском футуризме начала ХХ века
фоторепортаж о железнодорожных курортах
GAS- синдром приобретения гитарного оборудования и что о нём знает наша сцена
TDF- худтерроризм и фалафель
Письма в сельскую газету
Заметки об исландской музыке
и наверное что-то ещё
Загалом усе не просто красиво вийшло, а направду зашибезно. Мій матеріал там теж є (думаю, неважко здогадатися, про що), тільки я як завжди пишу багато нудоти. Зате переклади української поезії ніби як удалися. Щодо матеріалів інших авторів, то на перший погляд має буть не одна цікава стаття. Ну, і вірші в людей теж дуже хороші.


Всього світ побачили 200 примірників ціною 100 рублів (без доставки), тож якщо хто має бажання - не стримуйте його, і придбайте це чудо собі.

пʼятницю, 11 листопада 2011 р.

Vaz - Chartreuse Bull (2011)


Мій попередній допис був про динозаврів нойз-року Hammerhead. Але не встиг я заслухати до дірок їх новий міні-альбом, як дізнався про Chartreuse Bull від колективу Vaz - найхітовіший альбом року за моєю версією. Який зв'язок між цими двома подіями? Абсолютно прямий - у Vaz грає 2/3 складу "молотоголових" - ударник і гітарист/вокаліст.

На моє здивування, це далеко не перший альбом у гурту - чуваки фактично й не переставали грати у своєму стилі з 90-их, і все, що змінилося - це склад. А що мене ще більше здивувало - це те, що можна за стільки часу не розгубити свого запалу і своєї пришибленості. З перших же нот титульна пісня дає зрозуміти, що розслабитися і відпочити тобі не вдасться до самого кінця альбому. Натомість у кожній ноті звучить люта і брудна пост-хардкорна американщина. Звук розбиває тебе, аби скласти заново і наповнити енергією та шаленством.

Загалом альбом є достатньо однорідним, як у плані звучання, так і за високим рівнем композицій, але я можу виділити один стовідсотковий хіт, який можна слухати навіть у ліжку з дівчиною - це пісня The 2nd. Дуже проста за структурою: потужний монотонний вступ + нью-вейвові наспіви + розвиток цієї ж теми, як закінчення. Але соковитість усіх рифів змушує мене слухати по колу цю пісню знову і знову - зізнаюся, що таке в мене трапляється нечасто.


На закінчення ще поділюся відео з живим виконанням групи Vaz. Це те, що варто бачити і чути. І це любов з першого прослуховування.