Закінчення моєї сесії, і наближення Нового року нагнали на мене ліричний настрій, який і вилився в цей допис. Трохи зраджу своєму хронологічному написанню відгуків, і зверну увагу на диск, виданий двома чудовими бородатими російськими лейблами - chucky the rat і trvs. На ньому можна почути по одній десятихвилинній пісні (хах, я брешу - насправді вони ще довші!) від команд, які грають різні форми емоційного пост-хардкору.Першими йдуть Brigitte sans Bardot - гурт із Саратова, скрімо зі впливами французької школи. Їх пісня називається Le temps, українською - Час. Повільна композиція, текст начитується під красиві перебори на чистій гітарі, що далі переходить у розпачливі і напружені рифи з криками (в мене під них усередині щось перевертається - дійсно хороший вокал). Далі музика стає спокійнішою, але текст уже читається милим дівчачим голосом, і знову перехід на напружено-крикливу частину, а в коді все затихає, додаються клавіші, і вокал переходить на шепіт. Вся пісня є по суті повторенням і розвитком однієї й тієї ж теми на 4х акордах, але звучить зовсім не одноманітно. Текст - це роздуми над плинністю людського життя, досить сумні роздуми, що пасує до настрою пісні. Мені соромно, що я чув у них тільки цю пісню - саме зараз я поставив на закачку все інше, і чекаю від них чогось не менш цікавого.
Інший гурт, Топограф!Землемер - це інструментальний пост-рок із Кірова. А їх композиція називається we will not go to the concert of isis but we do go to the concert of tpopgraph!zemlemer, із поясненням:
"чем отличается концерт isis от концерта топограф!землемер? тем, что на концерте isis играет isis, а на концерте топограф!землемер играем мы. если бы мы не попали на концерт isis, никто бы и не заметил, а если бы мы не попали на концерт топограф!землемер, заметил бы ты."Як на мене - досить мило. А якщо казати про саму музику - вона доповнює попередню пісню на диску. Меланхолія, одинокість - настрої холодної осені. Мене дуже чіпляє. А в самому кінці вставлені дуже класні награвання на акордеоні з дзвіночками. На задньому плані - приглушені веселі голоси, напевно самих учасників гурту. У мене складається стійке враження, що це відбувається в якомусь французькому барі, хоч я і зазвичай скептично ставлюся до подібних асоціацій. І з перших прослуховувань мені навіть чулося, що голоси співають щось французькою (уі! труляля!), хоча після вслуховування стало ясно, що це слова з Пісні трьох мушкетерів з радянського мюзиклу. Слухаючи цю кінцівку, ніби сам переносишся з мокрої і холодної вулиці до теплого й душевного закладу, де сидиш із добрими друзями.
Я вже багато написав про музику, і хочу трошки зупинитися на оформленні. Диски - 3-дюймові цд-рки, з аерографічно нанесеною зіркою. Конверти зроблені з дуже цупкого паперу (виглядають гарно, але досить незручно виймати-вставляти диска зі вкладкою) і шматочка тканини, який виглядає крізь отвір, вирізаний у вигляді такої ж зірки. Люди, які клеїли, стверджують, що кожен шматочок унікальний за своїм малюнком. Мало не забув - усього є 328 копій, моя - під 106 номером що вказує на тульське походження (московська половина тиражу має непарні номери). Вкладку з текстами і подяками малювала Маша Чёрная - талановита художниця, поетеса, і просто гарна дівчина. Машо, якщо ти читаєш ці слова - привіт тобі!
