My Sister Spectre - Retro Spectual (2009)

 

Коли два роки тому придбав цей альбом, я погано собі уявляв, що грають My Sister Spectre. Послухав для проби одну пісню вконтакті - купив у Юри разом із цілою пачкою інших дисків. Того ж дня вирішив зацінити - що ж саме я купив, і виявив, що Retro Spectual - це дуже сильна робота. Зіграна не дуже вміло, але настільки оригінально і з відчуттям міри, що це перекриває всі мінуси. При цьому в моїй голові крутилося дві думки: "Як же все-таки класно, що хтось видає місцеві групи, і є можливість їх послухати!", та "Бляха, а хлопці грають зовсім не по-совковому.", що насправді є непоганим компліментом. Тож не роздумуючи, я пустив диск по другому колу, а вже наступного дня ходив і наспівував приспіви.
Які ж є очевидні плюси у пісень? Хітовість рифів, бруд у записі, хороший вокал. Недостатньо, аби зацікавити? А якщо сказати, що це звучить, як найкращий ґранж п'ятнадцятирічної давнини?

Щодо самого диску, то це CD-R, помальований жовтогарячим маркером + вкладка з текстами + сухий кленовий листок у саморобному паперовому конверті. Якість друку - така собі (страшне, як не люблю пікселізовані зображення), але якщо дивитися здалеку - то навіть нічо так. Але, не зважаючи ні на що, я дуже радий мати цей альбом - він класний.

Скачати з mediafire.com

П.С. тим часом, у групи вийшов новий матеріал, який сильно відрізняється за стилем. Знайти можна на їх групі вконтакті.

Concrete Tree №1 (екстрений запис, мало пов'язаний із музикою)

Новина дня: вийшов перший номер некомерційного журналу про мистецтво Бетонне дерево. Це велика перемога Маші Чорної - саме вона все це збирала, редагувала, і навіть створила (намалювала/написала) частину матеріалу. Вона - справді молодчина, без жодних жартів.

От, як описано це чудо редколегією:

Снаружи: формат А4, 88 страниц, цветная обложка,
а внутри:

рассказы
комиксы
авторские колонки
современная поэзия: 4 аутсайдера из Тулы, Киева и Москвы
Французский стрит-арт десант. Лео и Пипо.
Карта секонд-хэндов Тулы
Записки юного ветврача
Интервью: Художник Барандаш, Дима Трс (зин Boredom), Сережа Туанола (зин Just Like Cariboo и др. о Самаре, будущем зинов, кредитах, поцелях и мн. др.), группы: VIOLENCE FOR HURLEY (из цикла "пока зин делали, группа распалась"), HOSPISE (из цикла "пока зин делали, группа почти распалась"), TO THE NOКЕР (австралийское эмо), I CREATE (скримо, Вудсток, США), Я СЛЕВА СВЕРХУ - неожиданное интервью
материал об украинском футуризме начала ХХ века
фоторепортаж о железнодорожных курортах
GAS- синдром приобретения гитарного оборудования и что о нём знает наша сцена
TDF- худтерроризм и фалафель
Письма в сельскую газету
Заметки об исландской музыке
и наверное что-то ещё

Загалом усе не просто красиво вийшло, а направду зашибезно. Мій матеріал там теж є (думаю, неважко здогадатися, про що), тільки я як завжди пишу багато нудоти. Зате переклади української поезії ніби як удалися. Щодо матеріалів інших авторів, то на перший погляд має буть не одна цікава стаття. Ну, і вірші в людей теж дуже хороші.

Всього світ побачили 200 примірників ціною 100 рублів (без доставки), тож якщо хто має бажання - не стримуйте його, і придбайте це чудо собі.

Сторінка журналу вконтакті

Переглянути онлайн

Vaz - Chartreuse Bull (2011)

Мій попередній допис був про динозаврів нойз-року Hammerhead. Але не встиг я заслухати до дірок їх новий міні-альбом, як дізнався про Chartreuse Bull від колективу Vaz - найхітовіший альбом року за моєю версією. Який зв'язок між цими двома подіями? Абсолютно прямий - у Vaz грає 2/3 складу "молотоголових" - ударник і гітарист/вокаліст.

На моє здивування, це далеко не перший альбом у гурту - чуваки фактично й не переставали грати у своєму стилі з 90-их, і все, що змінилося - це склад. А що мене ще більше здивувало - це те, що можна за стільки часу не розгубити свого запалу і своєї пришибленості. З перших же нот титульна пісня дає зрозуміти, що розслабитися і відпочити тобі не вдасться до самого кінця альбому. Натомість у кожній ноті звучить люта і брудна пост-хардкорна американщина. Звук розбиває тебе, аби скласти заново і наповнити енергією та шаленством.

Загалом альбом є достатньо однорідним, як у плані звучання, так і за високим рівнем композицій, але я можу виділити один стовідсотковий хіт, який можна слухати навіть у ліжку з дівчиною - це пісня The 2nd. Дуже проста за структурою: потужний монотонний вступ + нью-вейвові наспіви + розвиток цієї ж теми, як закінчення. Але соковитість усіх рифів змушує мене слухати по колу цю пісню знову і знову - зізнаюся, що таке в мене трапляється нечасто.

Прослухати / придбати на bandcamp

На закінчення ще поділюся відео з живим виконанням групи Vaz. Це те, що варто бачити і чути. І це любов з першого прослуховування.

Hammerhead - Memory Hole EP (2011)

Цьогорічний міні-альбом від Hammerhead став для мене мало не шоком. Чи міг хтось сподіватися на новий матеріал від давно забутої команди, яка грала суміш нойз-року з пост-хардкором у першій половині 90-их? Від групи на кшталт Jesus Lizard, Drive Like Jehu, чи Ink & Dagger? Навіть найсміливіші мої мрії так далеко не заходили.

Але це дійсно так - матеріал був записаний ще рік тому, в серпні 2010-го на студії Albatross у Міннеаполісі. Чим же порадувало нас тріо? Чотирма піснями, якщо не видатними, то принаймні дуже високого рівня. Як і раніше, це напружена, дещо прохолодна музика з перевантаженим звучанням гітари й басу, простими панковими ритмами і хітовими рифами. Щодо композиції Cloudless Face, то це майже двохвилинне нойзове награвання на електрооргані від їх ударника. Штука, на якій можна залипнути. Важко повірити, що так може хтось грати в наш час.

В інтерв'ю для невеликого місцевого інтернет-видання басист/вокаліст гурту, Пол Еріксон сказав, що існує ймовірність появи нових записів від Hammerhead у подальшому. Я буду в це вірити.

прослухати / завантажити з bandcamp

VA - Збірка 07.2011

Якщо чесно, я не впевнений у тому, для чого я зробив цю збірку. З одного боку тут просто зібрані ті пісні, які мене більше всього вразили за останній час. З іншого - це суцільно маловідомі виконавці навіть якщо міряти серед хардкору, і мені хотілося б хоч трохи привернути уваги до них. Але, як би там не було, я вирішив, що це буде досить цікаво - а тому представляю на ваш суд цю підбірку із 14-ти пісень і одного бонусу.

01. The Union Ares - Desert
Ця пісня - одна четверта відомої дискографії американського гурту The Union Ares, який виник на уламках чудової інді/емо команди - Kolya. За стилем її також можна схарактеризувати, як перетин емо та інді року - м'які мелодійні гітари, меланхолійний голос (у якому важко вгадати щось від натужного вокалу Kolya), достатньо прозоре загальне звучання.
02. The Push - Turbulance
Про цей колектив я вже дуже давно збираюся написати у рамках серії про Британську Колумбію. В ньому грали обидва учасники The Warsaw Union, однак нічого подібного у звучанні цих двох гуртів знайти я не зміг. Натомість можна почути ритмічний (танцювальний?) інді рок, на який вплинули гурти з Dischord.
03. Sevens and Sixes - Leviathan
Ще один канадський гурт, у яком грав Рольф Клаусен із The Warsaw Union. Напевно улюблений з усіх для мене. Цікаві рішення для ритм-секції, дві приємних гітари, хороші вокали, нетрадиційна структура пісень. Загалом, чудове ванкуверське інді з початку двотисячних. Не без впливу Fugazi (про це кажуть самі учасники).
05. Life Detecting Coffins - The Island Song
Life Detecting Coffins - група колишніх учасників Off Minor. Грають якусь цікаву музику на перетині нойзу, пост-хардкору і пост-панку. Ця пісня - найприємніша і найлегша з їх дебютного альбому, без дражливих і некрасивих гармоній. Не скажу, що інші мені подобаються менше, але саме завдяки цій композиції я звернув увагу на гурт уцілому.
06. Ex Dead Teenager - Tap Wire
Тим часом ми повертаємося до людей із Британської Колумбії, із тієї самої тусовки. І слухаємо суміш найкласичнішого пост-хардкору з пост-панком. У майбутньому ці люди будуть грати найпрекрасніший мінорний інді рок, але поки тут чути нестримність і шумність хардкору другої половини дев'яностих.
07. Three Penny Opera - 1000 miles
Один із короткотривалих проектів людей із Shotmaker. І на цьому можна закінчувати, бо це цілком упізнаваний звук і стиль.
08. Greyhouse - Automatic
Несподіване відкриття для мене - дуже цікавий гурт, який грав емо/хардкор у дев'яностих, і видав більше пісень, ніж більшість інших, відоміших банд. Це те, що ви шукали, але не знали, же знайти.
09. Left Hand Cuts The Right - We Built Our Truths On Bricks And Repetition
Милі австралійці, які грали скрімо, і про яких я дізнався завдяки інтерв'ю у житомирському журналі, присвяченому емо. Руки довго до них не доходили, але нарешті  цього місяця я таки зробив це - і не пошкодував. Душевність і мелодійність - це те, чого їм не позичати.
10. King Supa - Bulimic (With Subtitles)
Глибшого андеґраунду, ніж той, у якому були King Supa важко знайти. Вони зіграли всього кілька концертів. Вони були групою для літніх канікул трьох студентів із Південної Кароліни, де виростали серед звучання Assfactor 4 і In/Humanity. А ще в них лежить купа дисків зі своїми записами, які так ніхто й не купив, бо не знав про крутість гурту.
12. Hose.Got.Cable - Syn
Хозе - це команда, яка досягла вершин у математизованому шумному пост-хардкорі. За це я їх дуже люблю й поважаю. Але ця пісня належить до більш раннього матеріалу, і вирізняється схожістю з емокором та Heroin. Мене дуже зачепила.
13. Watership Down - Spoken Silence
Ця пісня, як і дві інших із єдиного запису групи, цікава не через оригінальність прийомів. Тут можна чути досить звичні прийоми для середньозахідного емо. Але щирість і надрив, із яким вона виконується - це речі, заради яких я можу крутити альбом на повторі не один раз.
14. Eversor - Leave Me Behind
В принципі, сказане вище можна було б і написати для Eversor. Ця італійська команда також грала простий меланхолійний "пост-емо інді рок". Хоча починали у далеких вісімдесятих із треш металу. Дуже дивна еволюція, яку я не прослідковував. Зате люблю інколи переслухати альбом September, із якого взята ця пісня.
бонус - Herbie Nichols - It didn't happen
Гербі Ніколс ніяким чином не має відношення до емо, чи взагалі рок музики. Він був маловідомим генієм фортепіанного бібопу п'ятдесятих років. Чому я його включив сюди? Просто так - його музика теж стала відкриттям останнього часу для мене. До того ж часто вона заходить у ті самі експерименти з гармоніями, які потім будуть виконувати рок-виконавці.

Отож, я перепрошую за трохи задовгий опис, і пропоную насолодитися усіма цими добірними композиціями. Гарної подорожі!
P.S. перепрошую за погану художність "обкладинки". я ледачий, аби вчитися малювати.

Скачати з mediafire

The Warsaw Union

Шукаючи інформацію про The Warsaw Union я зв'язався з приємним чоловіком на ім'я Rolf Clausen, який грав на ударних у цьому гурті. В результаті я отримав стільки інформації, що одним дописом обмежитися неможливо. Тож я почну серію оглядів під загальною міткою British Columbia, у якій буду розповідати про здебільшого невідомі практично нікому канадські гурти, котрі об'єднують задіяні люди, а також - географічна належність.

Рольф

 Усе почалося в середині 90-х у маленькому містечку Данкен, що у Британській Колумбії, Канада. Двоє друзів - Рольф Клаусен на ударних та Пол Блайтинг (Paul Blything) на гітарі грали панк-рок у групі Stiltskin. До них приєднався ще один друг - басист Крістоф Гофмайстер (Christoph Hofmeister) і в результаті змін складу колектив отримав назву  Steady-Steady Cowboy. Як стверджує Рольф, на їх музику тоді дуже вплинули місцеві гурти на кшталт M Blanket і Daddy's Hands. Був записаний один альбом, але невдовзі Крістоф переїздить до Ванкувера (на цьому в нашій історії він відходить на задній план, але пізніше ми до нього ще повернемося) - а Пол з Рольфом знову продовжують грати вдвох під назвою The Warsaw Union.
Якщо попередні два гурти для мене є загадкою, оскільки я не маю змоги знайти їх записи - то записи The Warsaw Union відомі завдяки тому, що вони вийшли на спільному альбомі (мені здається, це була касета) з іншим видатним канадським гуртом - Wrought: Ironsmile, що вийшла на  лейблі Diminuitive, яким займався ударник Wrought: Ironsmile Ґреґ Претт. Детальніше почитати про цю групу, а також скачати спліт можна зайшовши на блоґ Desperate and Lonely.

Представлений матеріал є досить унікальним, оскільки у своєму стилі команда поєднувала кантрі та емо зразка 90-х. У результаті виходила приємна акустична музика з присутнім юнацьким запалом і надривом.
І все нібито йшло добре, але Пол перебирається з Данкена до Ванкувера - і The Warsaw Union припиняє своє існування. Згодом його дороги перетинаються з Рольфовими ще не раз, у тому числі - у складі гурту Soft Option. Хлопці навіть планували зробити електричну версію The Warsaw Union, але далі кількох записів діло не пішло.

Коли я попросив у товариша Клаусена трохи більше пісень гуртів, де він грав - він люб'язно надав серед усього іншого й записи The Warsaw Union, звучання яких відрізняється від того, що можна почути на альбомі, а також три пісні з електричної програми, які дуже відрізняються від попереднього матеріалу:

Dollores. +Інтерв'ю

Сім-салабім, блоґу оживи!

Календар каже, що нині в нас весна - і це саме пора всьому оживати й розцвітати. Тож починаю сезон дописів у цьому році.

Група Dollores, у якій власне я й граю на ударних, видала у світ наприкінці 2010 року своїх перших 6 пісень. За це ми дуже вдячні студії "Точка", на якій усе записувалося та зводилося.
Не знаю, що про наш EP я можна сказати - я не надто об'єктивний у цьому питанні. Але пісні подобаються не тільки нам із групою - це має бути достатня причина скачати й оцінити самостійно.

скачати з Mediafire

Бонусом є інтерв'ю, яке взяв чудовий співрозмовник із Саратова Іван ака Roosevelt Jr. у нас для 2го номеру свого журналу "Зимнее море". Сам зін уже верстається і скоро має побачити світ. Рекомендую ознайомитися з його матеріалами - є багато цікавих розмов із людьми, про яких я навіть не знав.