понеділок, 22 березня 2010 р.

Scream Into Nowhere - Drop In The Ocean

Не назвав би цей альбом шедевром, але він мені однозначно подобається. Виконання на межі мелодик-хардкору і скрімо, досить непогане звучання, цікавий вокал(хоча й не всі чомусь його хавають), добра якість запису - навіть наявне стерео-звучання. А, так, забув сказати - дуже професійно зіграно. Оформлення суто панківське - дешево і практично. До речі, це друге видання севастопольських Молодих голосів. Я не знаю, чим цей диск мені полюбився, але час від часу рука сама тягнеться до полиці саме за ним. Значить щось таки в ньому є.

понеділок, 8 березня 2010 р.

Turkish Screamo/Indie Compilation


Перше видання житомирського/севастопольського лейблу Something Borrowed Something New. Містить хорошу підбірку представників турецької сцени - представлені як скрімо-зірки Noisy Sins of the Insect, Burn Her Letters, так і менш відомі(особисто я їх не знав раніше) гурти, що грають в основному скрімо і пост-рок.
Як на мене - досить симпатична збірка. Було цікаво для себе відкрити деякі гурти. Особливо це стосується пост-року, на якому я не особливо знаюся, але послухати часом люблю.
Пройдемося по групах. Кожна представлена 2ма піснями.
Отже, Two Easy Steps - душевний, меланхолійний пост-рок. Двоє людей - м'яка електрогітара і бас. Інколи - просто 2 електрогітари. В пісні Hero навіть з'являється тихий вокал на задньому плані - і це звучить просто надзвичайно.
Jack in the Box - досить несподіваний гурт на диску. І досить несподівано він мені сподобався також. Експериментальна хк музика - десь на межі емо/скрімо/альтернативного металу(?). Мені чуються деякі натяки на Deftones, чи щось подібне.
Noisy Sins of the Insect, напевно не потібно представляти - найяскравіші представники турецької скрімо-сцени, окреме слово в європейському звучанні. Після розпаду групи утворилося 7 різних колективів, 4 з яких представлено на компіляції - Two Easy Steps, Circuits Made Flesh, The Bitmap Workshop, Stevan Flipovic. Мені здається, це каже багато про самих музикантів.
Власне, Circuits Made Flesh - швидке скрімо, місцями - емовайленс. Перше, що приходить на згадку для порівняння - німецька сцена: Louise Cyphre, The Apoplexy Twist Orchestra. Єдине, що погано - низька якість записів не дозволяє в повній мірі оцінити музику.
The Bitmap Workshop - ще одна порція інструментального пост-року. Досить мрійливо і приємно. Хоча, може не зовсім оригінально, але це скоріше стосується пост-року, як стилю загалом.
Burn Her Letters - просто чудова група, мелодійне скрімо. Декому, правда, вокал не подобається, але це все дуже суб'єктивно, бо є й такі, що саме вокал і найбільше цінують. Особисто я від них ніколи нічого від них поганого не чекаю. Добра команда.
Stevan Flipovic - скрімо з короткими піснями і пост-роковими моментами у звучанні. Досить сумна і мелодійна музика. Наразі гурт уже не діє.
Change of Plans - мрійливий, атмосферний пост-рок із електронними експериментами і нешвидким темпом. Напевно добре підходить закоханим. А ще під таке приємно засинати. Гарна річ для закінчення такої збірки.

Видання представлене CD-R, загорнутим у листок А4 з намальованими від руки олівцем турецькими місяцем і зіркою. На звороті - контакти гуртів на тлі гарного знімка морського берега. І все за повністю панковою ціною - я придбав за 4 грн.

le desespoir - demo


Я не пам'ятаю, як і де вперше наткнувся на цей запис. Але точно пам'ятаю, як я був вражений цими 9ма хвилинами музики. До того я не зустрічав настільки якісного і самобутнього російського скрімо(хоча потім я дійшов до Маршака і відчув приблизно те саме). Тож я послухав, зафанатів, і дуже скоро натрапив на нього в житомирському дистро. Я зрозумів, шо це доля - і цей диск став першим моїм купленим за власні гроші панковим альбомом.
Оформлення в демки наближається до шедевру. Я не можу її брати до рук без якогось трепету всередині. І я дуже радий, що став власником копії під номером 89 із загальної кількості 196 дисків.
Музика - досить розпачлива, дуже щира, і - досить брудно записана, що додає свого особливого шарму. Постійні переходи від тягучих награвань на чистому звуці, до майже стіни шуму, динаміка, постійні зміни мелодійних малюнків, і це звучить не як еклектично зліплені докупи шматки, а як різні грані одних і тих же переживань. Вокал - дуже приємний, характерний більше не для скрімо, а для старого доброго емо 90х. Тексти заслуговують особливої уваги. Хотів би щось про них сказати, але напевно краще почитати їх - і оцінити самому. А ще краще - читати, паралельно слухаючи запис.

Я багато вже написав у цьому дописі, але насправді я міг би розказувати набагато довше. Це дійсно чудова річ, і кожен раз, коли я її слухаю - відчуваю, як доторкаюся до чогось дійсно великого.

P. S. гурт розпався ще до випуску цього демо, двоє учасників тепер грають в не менш доброму гурті Ива, з нетерпінням чекаю їх записів.