середа, 24 липня 2013 р.

Афропанк - Досвід нігера в рок-н-ролі


Сьогодні, доки хворів, подивився фільм із такою назвою, просто натрапивши на ютубі.

Треба сказати, він мені дуже сподобався. Жодних закадрових голосів, суто пряма мова: ти з перших вуст чуєш про особливості і проблеми "американського негра в панк-році". Це і стереотипне сприйняття білим оточенням, і постійне відчуття перебування в меншості, і так само - нерозуміння з боку середньостатистичних чорних, які мислять категоріями штибу "чорні повинні робити так", чи "чорним це не личить".

І, чесно зізнаюся, з подивом зрозумів, що я відчуваю подібні речі, будучи (хоч і частково) українцем в Україні.





Офіційний сайт: https://www.afropunk.com
Facebook: http://www.facebook.com/afropunk
Twitter: https://twitter.com/afropunk

П.С. дуже приємно було побачити знайомі обличчя, а особливо - вокаліста групи Frankiln я про них узагалі майже нічого раніше не знав.
П.П.С. заодно відзначив для себе кілька цікавих імен.

середа, 14 листопада 2012 р.

Посилка. Може, відкрити новий сезон?

 
Знаєте, яке відчуття - отримати це все?

Перед тим, як дати відповіть, врахуйте, що:
- диск Seven League Boots - це перевидання до 20-річного ювілею, зроблене в повністю зробисамний спосіб. На CD-r і з простим надрукованим чорно-білим вкладишем із подяками;
- EP від Rain Like The Sound Of Trains був записаний у 1994-му, виданий у 97-му, і до сьої пори просто лежав десь у шафі (на обкладинці навіть цвіль завелася);
- семидюймовку, тираж якої обмежений у тисячу примірників чувак мені просто подарував у придачу до всього іншого замовлення. Всередині лежав каталог лейблу за червень 1993-го;
- крім вінілу в подарунок мені дісталася ще афіша з концерту SLB і Fugazi від 18 березня 1991 року.


Особисто в мене це відчуття не передається словами. Принаймні, пристойними. 
Я відсилаю промені добра й любові Браянові Сіммонсу, і вже думаю про новий сезон оглядів хороших альбомів хороших груп. Привіт!

четвер, 18 жовтня 2012 р.

Щастяздоровля (13.10.2012)

Велике спасибі всім, хто був того вечора на цьому святі (і звісно, перш за все - Дрону з Мар'яною - хай здорові жиють і хліб жують). Було настільки добре - аж засмутився, як усе кінчилося.

Підзасвічені (моя лажа), але дуже гарні хазяї.

(я бокопорю пацанам)

Чилавєк-фотограф - радість для публіки.

Вінниця + Житомир. Гречка + пиво.


Тут були добре видні ряжені, але в мене фотоапарат криворукий.

Найбільший джентельмен Гоша і найгарніша група - Curie.

А, так - Curie ще й найтанцювальніша група.

Somali Yacht Club. Бачив їх уже третій раз, але навіть не думав, що цього разу буде аж так добре.

Перший (і поки єдиний) альбом - грувовий класний стонерок. Тепер же це неймовірний кайф без класифікації.

Дуже чекаю запису альбому, одним словом.

Dan Stark. Можна просто сказати, що це загадковий Чернігів.

Хлопці прозвучали неймовірно круто - аж жалко було, що я не міг під них біситися.

Wataker із Мукачева приїхали тільки удвох. Шкода, але й так - дуже приємно.

Ярік узяв мого фотика у свої імператорські руки. От що з цього вийшло.

Це піде в альбом, де я фалюся красівим собою.

Ніхто не очікував, але з кількахвилинного спонтанного джему вийшов зашибісь гранж.

Юра вінтажний і ще стоїть на ногах. Це був виступ, який запам'ятається надовго.

пʼятниця, 12 жовтня 2012 р.

Crash Test Fest + Astai & Despite Everything (23-24.10.2012)

Меланхолійні львівські гангстери і настільний теніс.

Tied Arms/Tied Eyes. Паша мав грати спочатку сам, а потім - із Гречкою, але Рома захворів.

Я не зміг не сфоткатися коло найкращого графіті.

Phoeey! - самі кажуть, що грають погану музику. По-моєму брешуть.

Foible Instinct. Під "No Rules" була більша воронка, але я не міг її знімати - сам бігав.

Timewaster - меланхолійний лузерський поп-панк. Дуже сподобалися.

Snakes Versus The Ropes On Their Necks - не тільки група з довгою назвою, а й найбільше відкриття фестивалю.

Я робив так само під цю групу.

SVROTN. Чисте звукове задоволення. Якщо вони не запишуть матеріал - я знаю, як знайти їх.

Hellfire Sox - сайкобілі/хорорпанк. Гарно і дуже зіграно звучать.

Ми з Вовою спали на підлозі цієї кухні. Але це вже після сніданку чудовим борщем.

Греки з австріяками, нагодовані й веселі.

Вони поїдуть до Калуша.

Застрибнути...

...помахати...

...і зачинити двері.

Бувайте! (на прощання Зок подарував класного диска)

четвер, 11 жовтня 2012 р.

Житомир. Неактуальні фото. Ілюстрація до ненаписаного звіту.

Плов і Бердичівське "Кармеліт"

Сто метрів від траси. Тут я приземлився.

Довга подорож тролейбусом від краю міста - до іншого.

Меморіал жертвам фашизму.

Анетка з Андрієм. Був дуже радий їх зустріти в лісі.

Вовка з дівчиною - молоді й красиві.

Мої улюблені Даша з Сергієм.

Коли я бачу цих людей, розумію - все йде так, як треба.

Житомир (і трохи Євпаторії) зустрічають друзів.

Гоша, повелитель Бердоса.

LastBlow - найкращі хлопці. Хоч і музично - не моє.

Марік щось знає.

Рівненська еліта хардкору.

Ці люди організовують найкращі концерти.

Фотографи фотографують фотографів за фотографуванням.

У Міші вийшов класний кадр із Антекою.

My Sister Spectre - якщо ти цю групу не чув, я навіть не знаю, що тут скажеш.

Был за нас, стал - джумас.

Гроб знімає Лопату з лопатою. Вийшов гарний знімок.

Ты никогда не узнаешь, наверно - что происходит.

Кінець музики/шуму. Космос.

Кажуть, на Закарпатті навіть калюжі не просихають.