Афропанк - Досвід нігера в рок-н-ролі

Сьогодні, доки хворів, подивився фільм із такою назвою, просто натрапивши на ютубі.

Треба сказати, він мені дуже сподобався. Жодних закадрових голосів, суто пряма мова: ти з перших вуст чуєш про особливості і проблеми "американського негра в панк-році". Це і стереотипне сприйняття білим оточенням, і постійне відчуття перебування в меншості, і так само - нерозуміння з боку середньостатистичних чорних, які мислять категоріями штибу "чорні повинні робити так", чи "чорним це не личить".

І, чесно зізнаюся, з подивом зрозумів, що я відчуваю подібні речі, будучи (хоч і частково) українцем в Україні.

Офіційний сайт: https://www.afropunk.com
Facebook: http://www.facebook.com/afropunk
Twitter: https://twitter.com/afropunk

П.С. дуже приємно було побачити знайомі обличчя, а особливо - вокаліста групи Frankiln я про них узагалі майже нічого раніше не знав.
П.П.С. заодно відзначив для себе кілька цікавих імен.

Посилка. Може, відкрити новий сезон?

 
Знаєте, яке відчуття - отримати це все?

Перед тим, як дати відповіть, врахуйте, що:
- диск Seven League Boots - це перевидання до 20-річного ювілею, зроблене в повністю зробисамний спосіб. На CD-r і з простим надрукованим чорно-білим вкладишем із подяками;
- EP від Rain Like The Sound Of Trains був записаний у 1994-му, виданий у 97-му, і до сьої пори просто лежав десь у шафі (на обкладинці навіть цвіль завелася);
- семидюймовку, тираж якої обмежений у тисячу примірників чувак мені просто подарував у придачу до всього іншого замовлення. Всередині лежав каталог лейблу за червень 1993-го;
- крім вінілу в подарунок мені дісталася ще афіша з концерту SLB і Fugazi від 18 березня 1991 року.

Особисто в мене це відчуття не передається словами. Принаймні, пристойними. 
Я відсилаю промені добра й любові Браянові Сіммонсу, і вже думаю про новий сезон оглядів хороших альбомів хороших груп. Привіт!

Щастяздоровля (13.10.2012)

Велике спасибі всім, хто був того вечора на цьому святі (і звісно, перш за все - Дрону з Мар'яною - хай здорові жиють і хліб жують). Було настільки добре - аж засмутився, як усе кінчилося.

Підзасвічені (моя лажа), але дуже гарні хазяї.

(я бокопорю пацанам)

Чилавєк-фотограф - радість для публіки.

Вінниця + Житомир. Гречка + пиво.

Тут були добре видні ряжені, але в мене фотоапарат криворукий.

Найбільший джентельмен Гоша і найгарніша група - Curie.

А, так - Curie ще й найтанцювальніша група.

Somali Yacht Club. Бачив їх уже третій раз, але навіть не думав, що цього разу буде аж так добре.

Перший (і поки єдиний) альбом - грувовий класний стонерок. Тепер же це неймовірний кайф без класифікації.

Дуже чекаю запису альбому, одним словом.

Dan Stark. Можна просто сказати, що це загадковий Чернігів.

Хлопці прозвучали неймовірно круто - аж жалко було, що я не міг під них біситися.

Wataker із Мукачева приїхали тільки удвох. Шкода, але й так - дуже приємно.

Ярік узяв мого фотика у свої імператорські руки. От що з цього вийшло.

Це піде в альбом, де я фалюся красівим собою.

Ніхто не очікував, але з кількахвилинного спонтанного джему вийшов зашибісь гранж.

Юра вінтажний і ще стоїть на ногах. Це був виступ, який запам'ятається надовго.

Crash Test Fest + Astai & Despite Everything (23-24.10.2012)

Меланхолійні львівські гангстери і настільний теніс.

Tied Arms/Tied Eyes. Паша мав грати спочатку сам, а потім - із Гречкою, але Рома захворів.

Я не зміг не сфоткатися коло найкращого графіті.

Phoeey! - самі кажуть, що грають погану музику. По-моєму брешуть.

Foible Instinct. Під "No Rules" була більша воронка, але я не міг її знімати - сам бігав.

Timewaster - меланхолійний лузерський поп-панк. Дуже сподобалися.

Snakes Versus The Ropes On Their Necks - не тільки група з довгою назвою, а й найбільше відкриття фестивалю.

Я робив так само під цю групу.

SVROTN. Чисте звукове задоволення. Якщо вони не запишуть матеріал - я знаю, як знайти їх.

Hellfire Sox - сайкобілі/хорорпанк. Гарно і дуже зіграно звучать.

Ми з Вовою спали на підлозі цієї кухні. Але це вже після сніданку чудовим борщем.

Греки з австріяками, нагодовані й веселі.

Вони поїдуть до Калуша.

Застрибнути...

...помахати...

...і зачинити двері.

Бувайте! (на прощання Зок подарував класного диска)

Житомир. Неактуальні фото. Ілюстрація до ненаписаного звіту.

Плов і Бердичівське "Кармеліт"

Сто метрів від траси. Тут я приземлився.

Довга подорож тролейбусом від краю міста - до іншого.

Меморіал жертвам фашизму.

Анетка з Андрієм. Був дуже радий їх зустріти в лісі.

Вовка з дівчиною - молоді й красиві.

Мої улюблені Даша з Сергієм.

Коли я бачу цих людей, розумію - все йде так, як треба.

Житомир (і трохи Євпаторії) зустрічають друзів.

Гоша, повелитель Бердоса.

LastBlow - найкращі хлопці. Хоч і музично - не моє.

Марік щось знає.

Рівненська еліта хардкору.

Ці люди організовують найкращі концерти.

Фотографи фотографують фотографів за фотографуванням.

У Міші вийшов класний кадр із Антекою.

My Sister Spectre - якщо ти цю групу не чув, я навіть не знаю, що тут скажеш.

Был за нас, стал - джумас.

Гроб знімає Лопату з лопатою. Вийшов гарний знімок.

Ты никогда не узнаешь, наверно - что происходит.

Кінець музики/шуму. Космос.

Кажуть, на Закарпатті навіть калюжі не просихають.